шевченко т.г. обои

I мертвим,  живим, ненарожденнимземлякам мом в Украйн  не в Украйнмо дружн послан ¶ смерка,  свта,День божий мина,¶ знову люд потомлений¶ все спочива.Тлько я, мов окаянний,¶ день  нч плачуНа розпуттях велелюдних,¶ нхто не бачить,¶ не бачить,  не зна Оглухли, не чують;Кайданами мняються,Правдою торгують.¶ господа зневажають, Людей запрягаютьВ тяжк ярма. Орють лихо,Лихом засвають,А що вродить? побачите,Як будуть жнива!Схаменться, недолюди,Дти юродив!Подивться на рай тихий,На свою крану,Полюбте щирим серцемВелику руну,Розкуйтеся, братайтеся!У чужому краюНе шукайте, не питайтеТого, що нема¶ на неб, а не тлькоНа чужому пол.В свой хат своя й правда,¶ сила,  воля. Нема на свт Украни,Нема другого Днпра,А ви претеся на чужинуШукати доброго добра,Добра святого. Вол! вол!Братерства братнього! Найшли,Несли, несли з чужого поля¶ в Украну принеслиВеликих слов велику силу,Та й бльш нчого. Кричите,Що бог создав вас не на те,Щоб ви неправд поклонились!..¶ хилитесь, як  хилились!¶ знову шкуру деретеЗ братв незрячих, гречкосв,¶ сонця-правди дозрватьВ нмецьк земл, не чуж,Претеся знову!.. Якби взять¶ всю мзерю з собою,Ддами крадене добро,Тойд оставсь би сиротоюЗ святими горами Днпро! Ох, якби те сталось, щоб ви невертались,Щоб там  здихали, де ви поросли!Не плакали б дти, мати б не ридалаНе чули б у бога вашо хули.¶ сонце не грло б смердячого гноюНа чистй, широкй, на вольнйземл.¶ люди б не знали, що ви за орли,¶ не покивали б на вас головою.   Схаменться! будьте люди,Бо лихо вам буде.Розкуються незабаромЗакован люде,Настане суд, заговорять¶ Днпро,  гори!¶ потече сторкамиКров у син мореДтей ваших...  не будеКому помагати.Одцураться брат брата¶ дитини мати.¶ дим хмарою заступитьСонце перед вами,¶ навки прокленетесьСвоми синами!Умийтеся! образ божийБагном не сквернте.Не дурте дтей ваших,Що вони на свтНа те тлько, щоб панувать...Бо невчене окоЗагляне м в саму душуГлибоко! глибоко!Дознаються небожата,Чия на вас шкура,Та й засудять,  премудрихНемудр одурять! Якби ви вчились так, як треба,То й мудрость би була своя.А то залзете на небо:«I ми не ми,  я не я,¶ все те бачив,  все знаю,Нема н пекла, ан раю,Нема й бога, тлько я!Та куций нмець узловатий,А бльш нкого!..» «Добре, брате,Що ж ти таке?»«Нехай скажеНмець. Ми не знам».Отак-то ви навчатесьУ чужому краю!Нмець скаже: «Ви моголи».«Моголи! моголи!»Золотого ТамерланаОнучата гол.Нмець скаже: «Ви слав'яне».«Слав'яне! слав'яне!»Славних праддв великихПравнуки поган!¶ Коллара читатеЗ ус сили,¶ Шафарика,  Ганка,¶ в слав'янофлиТак  претесь... ¶ вс мовиСлав'янського люду Вс знате. А своДастьб... Колись будем¶ по-свому глаголать,Як нмець покажеТа до того й сторюНашу нам розкаже, Отойд ми заходимось!..Добре заходилисьПо нмецькому показу¶ заговорилиТак, що й нмець не второпа,Учитель великий,А не те, щоб прост люде.А гвалту! а крику!«I гармоня,  сила,Музика, та й год.А сторя!.. поемаВольного народа!Що т римляне убог!Чортзна-що не Брути!У нас Брути!  Коклеси!Славн, незабут!У нас воля виростала,Днпром умивалась,У голови гори слала,Степом укривалась!»Кров'ю вона умивалась,А спала на купах,На козацьких вольних трупах,Окрадених трупах!Подивться лишень добре,Прочитайте зновуТую славу. Та читайтеОд слова до слова,Не минайте ан титли,Нже т коми,Все розберть... та й спитайтеТойд себе: що ми?..Чи сини? яких батькв?Ким? за що закут?..То й побачите, що ось щоВаш славн Брути:Раби, подножки, грязь Москви,Варшавське смття ваш пани,Ясновельможн гетьмани.Чого ж ви чванитеся, ви!Сини сердешно Украйни!Що добре ходите в ярм,Ще лучче, як батьки ходили.Не чваньтесь, з вас деруть ремнь,А з х, бувало, й лй топили.Може, чванитесь, що братствоВру заступило,Що Синопом, ТрапезондомГалушки варило.Правда!.. правда, надались.А вам тепер вадить.¶ на Сч мудрий нмецьКартопельку садить,А ви  купуте,·сте на здоров'яТа славите Запорожжя.А чию кров'юОта земля напона,Що картопля родить, Вам байдуже. Аби добраБула для городу!А чванитесь, що ми ПольщуКолись завалили!..Правда ваша: Польща впала,Та й вас роздавила!Так от як кров свою лилиБатьки за Москву  Варшаву,¶ вам, синам, передалиСво кайдани, свою славу! Доборолась УкранаДо самого краю.Грше ляха сво дти· розпинають.Замсть пива праведнуюКров з ребер точать.Просвтити, кажуть, хочутьМатерин очСовременними огнями.Повести за вком,За нмцями, недорку,Слпую калку.Добре, ведть, показуйте,Нехай стара матиНавчаться, як дтей тихНових доглядати.Показуйте!.. за науку,Не турбуйтесь, будеМатерина добра плата.Розпадеться лудаНа очах ваших неситих,Побачите славу,Живу славу ддв свох¶ батькв лукавих.Не дурте сам себе,Учтесь, читайте,¶ чужому научайтесь,Й свого не цурайтесь.Бо хто матр забува,Того бог кара,Того дти цураються,В хату не пускають.Чуж люди проганяють,¶ нема зломуНа всй земл безконечнйВеселого дому.Я ридаю, як згадаюДла незабутДдв наших. Тяжк дла!Якби х забути,Я оддав би веселогоВку половину.Отака-то наша слава,Слава Украни.Отак  ви прочитайте,Щоб не сонним снилисьВс неправди, щоб розкрилисьВисок могилиПеред вашими очима,Щоб ви розпиталиМученикв: кого, коли,За що розпинали!Обнмте ж, брати мо,Найменшого брата, Нехай мати усмхнеться,Заплакана мати.Благословить дтей свохТвердими руками¶ дточок поцлуВольними устами.¶ забудеться срамотняДавняя година,¶ оживе добра слава,Слава Украни,¶ свт ясний, невечернйТихо зася...Обнмться ж, брати мо,Молю вас, благаю! И темнеет, и светает,И ночь наступает.Люд, измученный работой,И всё засыпает.Лишь я плачу, как проклятый,Дни и ночи сидяНа распутьях многолюдных.И никто не видитСлез моих! Ослепли, видно,Не слышат

05.12.2012, 20:27 04.03.2012, 13:44 03.07.2011, 18:20

все разделы спрятать разделы